Обсяги використання генетично модифікованого (ГМ) насіння рослин для виробництва продуктів харчування та кормів у світі постійно зростають. Відомо, що в 2018 р. ГМ-культури вирощувалися на 191,7 млн. Більшість із них належать до товарних культур, як-от соя, кукурудза, бавовна, ріпак і рис. Бажані ознаки, включаючи стійкість до гербіцидів і комах-шкідників, в них вводяться методом генетичної модифікації. Генетично модифіковані соєві боби наразі є найважливішим джерелом кормового протеїну в Європейському Союзі, але особливо у великих масштабах їх висівають у США, Бразилії й Аргентині, країнах, що вважаються основними виробниками ГМкультур. Водночас питання безпечності застосування генетично-модифікованої сої як корму для жуйних тварин залишається відкритим.

Зарубіжні автори досліджували вплив генетично модифікованих кормів на продуктивність, склад молока, профілі метаболітів у сироватці крові та перенесення тДНК у молоко корів . Суттєвих відмінностей між трансгенними та нетрансгенними кормами щодо продуктивності, складу молока та профілів метаболітів крові, таких як β-гідроксимасляна кислота, вільні жирні кислоти, глюкоза, інсулін та прогестерон ними не встановлено.

Аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що остаточної відповіді про безпечність харчових ГМ-рослин для організму тварин світовим науковим співтовариством ще не отримано. За понад 20 років комерційного використання ГМ-продуктів було проведено досить значну кількість експериментів, переважно на лабораторних тваринах, однак довготривалих досліджень на сільськогосподарських тваринах майже не проводили. Мета. Дослідити продуктивні і забійні якості бугайців, хімічний склад їхньої м’язової тканини і печінки за використання у складі раціонів різних високобілкових кормів — люпину вузьколистого та ГМ-сої.

Методи. Експериментальні дослідження на бугайцях української чорно-рябої молочної породи здійснювали на території фізіологічного двору Інституту сільського господарства Полісся НААН упродовж 2022–2023 рр. Сформовано дві групи піддослідних бугайців за методом збалансованих груп. Живу масу молодняку великої рогатої худоби визначали індивідуальним зважуванням до ранкової годівлі, оплату корму приростом живої маси — розрахунковим шляхом, забійні якості — за технологією, прийнятою на м’ясопереробних підприємствах.

Хімічний склад м’язової тканини та печінки визначали методами К’єльдаля, Сокслета та спалювання. Лабораторні дослідження сої, м’язової тканини і печінки на вміст генетично- модифікованих організмів проведені в Українській лабораторії якості і безпеки продукції АПК. Ідентифікацію ДНК у сої і продукції здійснювали методом полімеразної ланцюгової реакції. Дана інформація не містить наведені в статті таблиці: Схема проведення науково господарського досвіду, Склад зерносумішей, які використовували під час проведення досліджень, Показники продуктивності піддослідних бугайців (n=7; M±m), Забійні якості піддослідних бугайців (n=3; M±m), Хімічний склад продуктів забою бугайців (n=3В; M±m).

Раціони тварин за складом кормів у групах дещо різнилися, водночас були збалансовані за основними поживними речовинами. Їх коригували щомісяця з урахуванням живої маси й середньодобових приростів, відповідно до сучасних деталізованих норм годівлі та з урахуванням фактичного хімічного складу і поживної цінності кормів.

Різниця в годівлі піддослідних бугайців в основний період досліджень полягала тому, що тварини І групи (контрольної) отримували такі самі корми, як і в порівняльний період експерименту. Водночас молодняку ВРХ ІІ групи (дослідної) 40% дерті пшеничної (за масою) у складі раціону замінювали на 40% дерті кукурудзяної, а 30% дерті люпинової — на таку саму кількість генетично модифікованої екструдованої сої. Концентровані корми і корми основного раціону давали піддослідним тваринам два рази на добу — вранці та ввечері в однаковій ваговій кількості. Використання зерносуміші № 2 (кукурудза + тритикале + ГМ-соя) для годівлі молодняку ВРХ ІІ групи (дослідної) сприяло збільшенню їхньої живої маси порівняно з тваринами І групи (контрольної) протягом усього періоду проведення експерименту: 1 міс. — на 6,0 кг (на 3,5%), 2 міс. — 4,2 кг (2,1%), 3 міс. — 10,6 кг (4,9%), 4 міс. — 14,4 кг (6,0%), 5 міс. — 12,3 кг (4,6%), 6 міс. — 12,5 кг (4,2%), 7 міс. — 12,6 кг (3,9%), 8 міс. — на 16,6 кг (на 4,8%).

За згодовування піддослідним бугайцям кормів раціонів, до складу яких входили зерносуміші з різними високобілковими кормами, спостерігалася досить висока інтенсивність росту молодняку. Так, за використання для годівлі тварин зерносуміші № 1 (без ГМО) цей показник становив 790 г, зерносуміші № 2 (ГМ-соя) — 857 г. Тобто за інтенсивністю росту бугайці ІІ групи переважали тварин із І групи на 67 г, або на 8,5% за невірогідної різниці (Р < 0,95). За витратами поживних речовин на 1 кг приросту живої маси тварини з контрольної групи переважали молодняк з дослідної групи на 4,0 МДж обмінної енергії (5,1%).

На підставі результатів аналізу можна зробити висновок, що годівля бугайців зерносумішшю № 2,до складу якої входила ГМ-соя, позитивно вплинула на їхню живу масу та середньодобові прирости за менших витрат обмінної енергії на одиницю приросту. Заміна у складі зерносуміші 40% пшениці і 30% (за масою) люпину відповідною кількістю кукурудзи й екструдованої повножирової ГМ-сої для бугайців на вирощуванні й відгодівлі несуттєво, на 8,5%, підвищує середньодобові прирости живої маси та на 4,9% знижує витрати обмінної енергії на одиницю приросту. За забійними показниками молодняку ВРХ суттєвих міжгрупових відмінностей не встановлено.Водночас відмічена тенденція до незначного збільшення виходу парної туші (на 1,08% абс.), жиру (на 0,02% абс.) та забійного виходу (на 1,09% абс.) у тварин ІІ групи (дослідної) порівняно з тваринами І групи (контрольної).

Порівняльний аналіз хімічного складу найдовшого м’яза спини бугайців засвідчив, що у тварин контрольної групи концентрація сухої речовини, протеїну та золи у м’язовій тканині була вищою і переважала аналогічні показники у молодняку дослідної групи на 0,19% абс., 0,81 та 0,10% абс. відповідно. Вищий уміст жиру в найдовшому м’язі спини мали тварини ІІ групи, які споживали зерносуміш з ГМ‑соєю — 4,11%, що на 0,72% абс. (Р > 0,99) більше за аналогічні показники молодняку І групи. Згідно з результатами якісного аналізу об’єднаних проб внутрішніх органів бугайців (найдовший м’яз спини, легені, печінка, нирки, селезінка), генетично модифікованих організмів у продуктах забою не виявлено.

І.Савчук. С.Ковальова, З.Тимошенко, І.Рубан ІСГП НААН, ВАН т.102 №6