У світі  тваринників і кормовиробників іде активний пошук препаратів, які здатні скласти альтернативу антибіотикам але не    викликають формування резистентності. До таких відносяться  пробіотики, пребіотики, органічні кислоти та їх солі (наприклад, бутирати натрію і кальцію), екстракти ефірних масел, фітобіотики, маннананоолігосахариди. Ці препарати мають практичне використання, але їх ефективність не дозволяє повністю відмовитися від  застосування антибіотиків. До того ж більшість їх чутлива до дії температур при обробці комбікормів. Серед названих препаратів досить перспективними  вважають комбінації 1-моногліцеридів жирних кислот з короткою т а середньою довжиною ланцюга, які виявляють  антибактеріальний ефект вибіркового характеру в кишечнику моногастричних тварин.

 Досліди в цьому напрямку більше 10 років  проводить італійська компанія SILO у співпраці з канадським професором Steve Leeson з Університету Гуэльфа (Канада). Мету дослідів становить розробка таких форм 1-моногліцеридів, які здатні до вибіркового антибактеріального ефекту у кишечнику тварин. Моногліцериди жирних кислот С3-С12, такі як монокарпин, моновалерин, монокаприлин, моногептаноін, монокаприн, і монолаурин – це потужні антибактеріальні субстанції, які перешкоджають розвитку широкого спектру патогенних бактерій.  Моногліцериди являють собою сполуку однієї молекули жирної кислоти  (наприклад, масляної,  каприлової, капринової або лауринової), поєднаної з одною молекулою гліцерину. Зв’язок  між ними не залежить від рівня  рН  оточуйочого середовища. Ця властивість укупі з хорошою розчинністю у воді дозволяє моногліцериду бути дієздатним на всьому протязі шлунково кишкового тракту.  Деякі форми моногліцеридів  проникають  у бактерію  через  аквагліцеропорини (канали в клітинній мембрані) і завдяки техніці «троянського коня», руйнують метаболічний баланс бактерії,  що призводить до її загибелі. Одночасно інші форми моногліцеридів через їх амфіфільну поведінку вбудовуються у мембрану бактерії і руйнують її.

Таким чином, комбінація різних форм коротко ланцюгових і середньо ланцюгових моногліцеридів проявляє синергетичні властивості і дозволяє інгібірувати розвиток бактерій з різною структурою мембран без розвитку резистентності і незалежно від  умов  середовища.  Окрім прямого антибактеріального ефекту, моногліцериди суттєво впливають на статус здоров’я, ріст і розвиток  тварин. В першу чергу вони позитивно впливають на ріст і розвиток кишечного епітелію, цілісність  міжклітинних плотних контактів, що зв’язують  ентероцити. Найбільший вплив на розвиток кишечного епітелію має монобутирин (моногліцерид масляної кислоти). Він  виявився ключовим фактором, який регулює ангіогенез (процес формірування нових кровоносних сосудів у органах і тканях) на молекулярному рівні. Додаткові кровоносні сосуди забезпечують можливості транспортування поживних речовин клітинам кишечного епітелію, що забезпечує їх кращу адсорбцію.

 Другим  фактором, що позитивно діє на продуктивність тварин є здатність моногліцеридів інгібірувати міостатин. Цей білок класу міокинів пригнічує ріст і диференцювання м’язової тканини. Широко відомим прикладом  негативної дії міостатину на ріст і розвиток є потужна порода м’ясного скота бельгійська блакитна, яка внаслідок мутації практично не продукує міостатину. До того ж м’ясо даної породи має дуже низький вміст жиру. Ряд досліджень  показує що використання моногліцеридів у годівлі бройлерів  призводить до значного зменшення експресії міостатину, збільшення грудного м’яза, зменшенню  відкладів абдомінального жиру. Подібні ефекти одержані в дослідах на свинях  і на інших тваринах.

М. ПАРИНИ, компанія SILO International, Італія