Окислення (оксидація) - головний і самий потужний процес деградації поживних  і біологічно активних речовин (БАР) корму, який супроводжується утворенням незасвоюваних а іноді навіть шкідливих для здоров’я тварин  речовин. Цей процес незворотній. Окислені корми втрачають поживну цінність, в першу чергу енергетичну, без можливості її  поновлення. Споживання такого корму твариною  призводить до оксидативного стресу, через який значно зменшується продуктивність  і погіршується конверсія поживних речовин у продукцію (м’ясо, яйця, молоко). У більш складних випадках -  отруєнням і падіжу. Сучасні комбікорми містять біля трьох десятків хімічно активних компонентів, премікси і БМВД до п’яти. Із  цих складових більше половини можуть почати окислюватися вже через  2-5 годин після виготовлення корму, куди вони  включені. Окрім того, різні за хімічною природою, вони можуть проявляти окислювальну активність вже  на етапі  змішування, внаслідок чого готова продукція буде мати небажані складові. Отже, високобілкові компоненти, такі як рибне, м’ясокісткове, кров’яне  борошно, а  також комбікорми, премікси і високій вологостікормові концентрати потребують атиоксидантного захисту.  Без нього при  зберіганні вони з кожним днем будуть втрачати кормову цінність, а через деякий час перетворяться на потужне джерело ксенобіотиків, здатне  викликати отруєння у тварин  з високою частотою падіжу.

Окислення кормових продуктів може відбуватися двома способами:  автоокислення і під дією світла. При  взаємодії між окремими речовинами в разі дотикання, через дію температури при екструдуванні або гранулюванні, при взаємодії поживних речовин з іонами металів (заліза, міді, цинку)  і деяких неметалів (йоду) відбувається автоокислення. Такому окисленню піддаються в першу чергу жири і жирні кислоти, білки і амінокислоти, більшість вітамінів. Автоокислення підсилюється при  високій  вологості і підвищеній температурі  в процесі зберігання кормів і кормових добавок.   При потраплянні сонячного проміння або штучного світла на кормові продукти також відбувається окислення. Таке окислення  особливо притаманне групі жиро- і водорозчинних вітамінів (А,С, Д, Е та ін.).

Проміжними продуктами окислення в обох випадках є вільні радикали. У ланцюгу незворотних хімічних взаємодій вільних радикалів з молекулами тригліцеридів у присутності кисню жири розпадаються спочатку до жир них кислот, далі з них утворюються перекисі і  гідропероксиди, збільшується кислотне число жиру, а  далі перекисне. Кінцевим етапом окислення жирів вважається  поява специфічних альдегідів і кетонів, які характеризуються неприємним запахом і високою реактивністю по  відношенню до аміногруп білків і амінокислот.  Таким чином запускається наступна ланцюгова реакція – окислення білкових речовин. Білки і амінокислоти втрачають свої властивості і не можуть бути будівельним матеріалом  для білків тіла. Весь цей ланцюг  послідовних окислювальних реакцій поєднаний у одну систему – кормовий окислювальний стрес, який  викликає погіршення конверсії корму, порушенням резистентності організму до інфекцій, збільшенням падіжу поголів’я і непоправним  поменшанням  харчових якостей продукції тваринництва  і птахівництва.

 Убезпечити кормові продукти від окислення здатні спеціальні добавки – антиоксиданти. Інших засобів стабілізації  складу комбікормів і кормових добавок  і захисту їх від руйнівної дії окислювальних процесів наука і практика поки що не знають. Антиоксиданти використовуються вже більше 50 років. Але у сучасних комбікормах вони часто відсунені на другий план через наявність довгого переліку  кормових добавок. Деякі виробники звертають увагу на антиоксиданти тоді, коли виправити ситуацію вже неможливо – у тварин  проявляються ознаки гострого токсикозу, зростає падіж і вибраковка. Економія на антиоксидантах обертається непоправними втратами продуктивності тварин, вартість таких втрат  в багато разів перевищує витрати на антиоксиданти. Тому питання захисту тварин від оксидативного кормового стресу полягає тільки  у правильному виборі і  правильному використанні антиоксиданту.

Л.Подобєд