Наші знання про метаболізм і життєву необхідність  макро- і мікроелементів мають більш ніж стрічну історію. На початку 20 сторіччя було виявлено, наприклад, що при голодуванні має місце від’ємний баланс натрію, у 50-ті роки 13 мінеральних речовин стали вважатися незамінними:

1. макроелементи кальций (Ca),
2. макроелементи фосфор (P),
3. макроелементи калий (K),
4. макроелементи натрій (Na),
5. макроелементи хлор (Cl),
6. макроелементи сірка (S),
7. макроелементи магній (Mg) і
8. мікроелементи залізо (Fe),
9. мікроелементи йод (I),
10. мікроелементи мідь (Cu),
11. мікроелементи марганець (Mn),
12. мікроелементи цинк (Zn),
13. мікроелементи кобальт (Co).

В 1959 році до них добавилися ще три мікроелементи:

1. хром (Cr),
2. молібден (Mо)
3. селен (Se),

а невдовзі:

1. нікель (Ni),
2. фтор (F),
3. кремній (Si),
4. ванадій (V),
5. олово (Sn)
6. миш’як (As).

Дослідами підтверджено позитивний вплив Ni, F, Si, V і Cr на продуктивність и здоров’я птахів, але досі  ці елементи не класифіковані як незамінні. Незважаючи на те, що в літературі достатньо повно відображається роль мікроелементів в годівлі тварин, лишається багато питань. Складно однозначно виявити наслідки недостатності мікроелементів через те, що симптоми їх дефіциту або дисбалансу не завжди можливо трактувати як докази. При цьому навіть незначний дефіцит мікроелементів може викликати значне зниження продуктивності. Багато мікроелементів відіграють специфічну і разом з цим багатофункціональну роль. Наприклад Se відомий як ключовий елемент у відтворенні, процесах росту, запобіганні порушень деяких  функцій організму і хвороб. Але з’являється все більше й більше доказів його ролі у антиоксидантному захисті цілісності клітинної цитоплазми і мембран як незамінної складової частини деяких селенозалежних ферментів. В той час, як один мікроелемент має багато функцій, декілька мікроелементів можуть бути залучені до одної конкретної фізіологічної функції. Наприклад, Se, Zn і Cu беруть участь у підтримці і розвитку імунітету. Ось чому замість вивчення впливу одного мікроелементу більш правильним  на наш погляд буде розгляд їх в комплексі.

Якщо важливість мікроелементів в годівлі тварин і птиці не викликає сумніву, то чому у практичній годівлі їм не приділяється відповідної уваги?  У сфері практичної годівлі мікроелементи залишаються забутими речовинами:  ними рідко цікавляться, ще рідше передивляються їх рівні у раціоні – і все це тільки через те, що фізіологічна роль мікроелементів недооцінена. Неорганічні мікроелементи коштують дешево, що призводить, з одного боку, до простого рішення – збільшенню рівня введення у премікси, а с другого боку до відсутності інтересу і не розуміння реального потенціалу їх впливу на продуктивність і  на ряд інших показників. З практичної точки зору багато симптомів дефіциту мікроелементів було виключено через використання іх у раціонах тварин. В період бурхливого розвитку птахівництва і свинарства прикладна наука приділяла більше уваги  іншим факторам: обмінній енергії, протеїну, амінокислотам, вітамінам. Коли мова заходила про мікроелементи дослідники вважали, що включення у раціон необхідних мікроелементів-задовільна страховка. Їх низька вартість зумовлювала застосування деяких з них в якості стимуляторів росту – класичні приклади з  Cu и Zn в годівлі  птахів і свиней.  Останні декілька років мікроелементи знову привертають увагу вчених, споживачів і законодавців, але, на жаль, не виробників м’яса і яєць.

В умовах великого інтегрованого виробництва тваринницької продукції питання про якість і кількість мікроелементів все ще не являє собою предмет обговорення, в першу  чергу, через їх низьку вартість. Виробники не  замислюються про ефективність використання мікроелементів Як це було і завжди, вони вважають, що все про мікроелементи давно відомо і навряд чи буде  досягнуто значного прогресу, який буде переважати те, чого можна досягти традиційними шляхами. Тим часом саме виробники м’яса і яєць, як ніхто інший, повинні  вітати і використовувати останні досягнення у цій сфері, тому що іх практична реалізація зумовлює підвищення продуктивності, якості м’яса і яєць  та і прибутку в цілому. Проте  дослідження останніх п’яти років  зазначають необхідність проведення аналізу їх удаваної ефективності, особливо в годівлі птахів і свиней нових кросів і порід. Те, що вважалося хорошим і виправданим підходом 50 років назад, виявляється сумнівним і неоднозначним сьогодні. І цьому є пояснення: окрім забрудненості самих неорганічних солей мікроелементів важкими металами і забруднення грунту, сучасні дослідження висвітлюють негативну роль неорганічних мікроелементів відносно вітамінів, антиоксидантів, активності ферментів. Можливо, що з урахуванням потенціалу сучасних тварин виявлені мінуси переважають плюси? Останнім часом зустрічаються поверхневі, а іноді навіть помилкові і суперечливі тлумачення суті органічних мікроелементів, їх структури, особливостей метаболізму, класифікації і методів контролю. Органічні форми мікроелементів значно відрізняються за структурою, що зумовлює різницю у їхній стабільності, ефективності засвоєння і  використання, тобто у впливі на основні показники продуктивності тварин на фоні відмови від неорганічних мікроелементів. Ідея про  зниження вводу неорганічних мікроелементів і навіть про їх повну заміну стала нагальною як ніколи раніш. Вона допускає як мінімум двократне зменшення їх рівня у преміксі або взагалі відмову від неорганічної форми на користь органічної. Причому склад такого преміксу  може бути відкорегований в умовах  даного виробництва відповідно до характеру проблем і конкретних вимог до якості продукції.

На закінчення слід відмітити, що максимальні рівні мікроелементів, встановлені у різних рекомендаціях і різними законодавчими органами потребують уточнення у бік їх зменшення. Через стрімке зростання населення у світі, покращення його добробуту,  потреба у білку тваринного походження постійно зростає. Фактично мова йде про колосальне збільшення  виробництва  і споживання м’яса і питання про доцільні рівні і форми мікроелементів стають все більш актуальними.

Джерело: Т. ПАПАЗЯН, Alltech