Мікотоксини – це вторинні метаболіти мікроскопічних пліснявих грибів, наслідок дії їхнього механізму захисту. Потрапляючи в організм тварини вони викликають ряд порушень і захворювань. Продукування мікотоксинів суттєво зростає при дії на гриби стрес-факторів: колдивання температури, тривалої засухи, затяжних дощах. При цьому токсини, що утворилися до збирання врожаю, відрізняються  за своїми властивостями від спродукованих при зберіганні. В останні роки негативні прояви впливу мікотоксинів більш відчутні через високу чутливість сучасних зернових культур до зараження, мінливих кліматичних умов, підвищеної сприйнятливості сільськогосподарських тварин високопродуктивної генетики до мікотоксинів. Сучасні методи аналізу якості зерна дозволяють ефективно діагностувати токсини, а широкий спектр засобів – активно боротися з ними. В той же час необхідно враховувати, що через зростання резистентності до антимікробних препаратів фокус боротьби зміщується з лікування мікотоксикозів на профілактику. Корми при цьому відіграють ключову роль.

ПРИХОВАНА НЕБЕЗПЕКА 

Часто наслідки впливу мікотоксинів складно встановити  через те, що клінічні ознаки зазвичай проявляються як вторинні патології. Деякі мікотоксини руйнують клітини організму, самий уразливий – епітелій кишечнику. В такому випадку підвищується проникність його стінок і виникає ризик інвазії патогенної мікрофлори і ендотоксинів. Ситуація ускладняється тим, що деякі мікотоксини мають синергетичну дію. Як наслідок у тварин можуть виникати різні захворювання – від некрозу вух до запалення вимені. які на перший погляд не мають нічого спільного з підвищеним рівнем токсинів. Погіршення стану здоров’я залежить від «дози» мікотоксинів. Помірний їх рівень викликає незначне зменшення продуктивності. Довший вплив високого рівня мікотоксинів, який важко виявити в «польових умовах» може мати значніші наслідки: ситуативні захворювання, незворотні негативні зміни внутрішніх органів, т.ін.  Як наслідок страждає економіка господарства через збільшення прямих і опосередкованих витрат, втрату інвестицій. Відновлення може зайняти декілька років.    Ось чому комплексна стратегія боротьби і контроля мікотоксинів є запорукою високого статусу  здоров’я тварин і ефективності господарства.

ЗАХИСТ

 Щоб захистити тварин від накопичення токсинів використовуються спеціальні кормові добавки – адсорбенти. Їх функція полягає у «зв’язуванні» мікотоксинів і видаленні їх з організму з фекаліями. Складність полягає у різноманітності токсинів, які можуть відрізнятися за фізичними і хімічними характеристиками. Ефективно адсорбуються в основному полярні мікотоксини (наприклад афлатоксини). Неполярні, що продукуютьcя грибами Fusarium погано зв’язуються і погано виводяться. Відповідно ключова задача адсорбентів полягає у максимальній адаптації не тільки до умов низького рН шлунку, а і до різних умов, які будуть сприяти зв’язуванню і виведенню токсинів. Важливо щоб препарат діяв і в «нейтральній кислотній зоні» - тонкому кишечнику. При цьому вибирати адсорбенти необхідно на основі даних моніторингу кормової сировини, ідентифікуючи мікотоксини, які погрожують здоров’ю тварин. Рівень рН в решті решт має вирішальне слово при  оцінці токсина за  характеристиками структури його поверхні. Ця структура поверхні може бути фізично чи хімічно оброблена або активована, може бути збільшена за допомогою відповідних засобів. Щоб  одержати добавку, яка буде дієздатною в умовах конкретного господарства потрібно:

• проводити ретельний відбір сировини і регулярні її аналізи
• всі сировинні компоненти повинні найкращим чином і в оптимальнім співвідношенні сполучатися один з одним
• за допомогою фізичних/хімічних процесів оптимізувати відносний розмір і якість поверхні токсину

внаслідок вказаних дій досягається можливість одержати такий компонент, який буде стабільно зв’язувати визначені попередньо мікотоксини у кишечному тракті при всіх переважаючих рівнях рН.