Анотація статті

Проаналізовано сучасні тенденції та зміни щодо виробництва харчових та кормових продуктів, стан природно-ресурсного забезпечення людства, фізіологічні особливості сучасних високопродуктивних порід тварин і кросів птиці, особливості їх утримання, структуру сировинної бази комбікормової промисловості та обґрунтовано необхідність зміни підходів до забезпечення комбікормової продукції жиром.

Показано актуальність оптимізації жирнокислотного складу (ЖКС) комбікормової продукції згідно з фізіологічними та метаболічними потребами сучасних порід та кросів сільськогосподарських тварин та птиці Показано, що обмеженість по введенню рибного та м’ясо-кісткового борошна в рецепти комбікормів потребує заміни цих компонентів не тільки з точки зору повноцінності білка, але і необхідністю коректування жиру як по кількості для забезпечення необхідного рівня енергетичної цінності, так і по якості для забезпечення здорової життєдіяльності організму. Показано, що організм тварин, птиці це симбіоз двох організмів макроорганізму і мікробіоти, із вагомою часткою внеску у спільне співіснування мікробіоти, тому обґрунтування вибору компонентів комбікормової продукції, зокрема для забезпечення жиром та енергією, потрібно проводити із урахуванням подальшого впливу на мікробом.

Проаналізовано сучасні уявлення про шляхи метаболізму жирів, фізіологічну роль окремих жирних кислот, біологічну цінність та розроблено теоретичні засади оптимізації жирно кислотного складу. Встановлено, що насичені жирні кислоти відрізняються вищою стійкістю до окиснення, здатні підвищувати імунітет, знизити запалення, проте мають низький ступінь засвоєння, і потребують обов’язкового корегування біодоступності для уникнення порушення ліпідного обміну. Мононенасичені жирні кислоти мають більш кращу стійкість до окисних процесів, вищу доступність. Поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК) мають низьку та дуже низьку стійкість до окисних процесів, що зумовлює необхідність вирішення питання їх стабілізації як in vivo так in vitro, оскільки накопичення токсичних продуктів перекисного окиснення ліпідів ініціює появу різних патологій та захворювань.

Визначено ЖКС олії пресової та нерафінованої соняшникової і соєвої, високоолеїнової соняшникової, пальмової, кокосової, лляної; риб’ячого жиру ветеринарного та розраховано в них співвідношення омега-6 і омега-3 ПНЖК, обґрунтовано переваги та недоліки їх використання в комбікормах. Показано, що введення олії соняшникової лінолевого типу для забезпечення комбікорму енергією призводить до значного перевищення вмісту лінолевої кислоти, що пов’язано із структурою сировинної бази та значним вмістом омега-6 ПНЖК у інших кормових засобах.

Розраховано рецепти комбікормів для різних видів та груп сільськогосподарської птиці, встановлено, що при використанні рибного та м’ясо кісткового борошна спостерігається перевищення вмісту лінолевої кислоти в комбікормі у 3 рази (до 3,08 % при нормі 1,1 %). Додаткове введення олії соняшникової лінолевого типу призводить до зростання показника для різних рецептів та видів і груп від 3,0 до 5 разів, що призводить до порушення ліпідного, мінерального обміну, появу патологічних станів, зниження продуктивності тварин та птиці, отримання низької якості продукції тваринництва та птахівництва. Обґрунтування ЖКС комбікормової продукції дозволить корегувати шляхи метаболізму та біосинтезу ліпідів, здійснювати прогнозовану фізіологічно-функціональну дію на організм сільськогосподарських тварин та птиці з метою отримання продукції тваринництва і птахівництва максимальної кількості та високої якості. Необхідні подальші дослідження щодо обґрунтування вибору жирів і жировмісних кормових добавок, удосконалення розрахунку рецептів комбікормової продукції із врахуванням оптимізації як за жиром, так і жирнокислотним профілем

А. Левицький, Б. Єгоров, А. Макаринська, А. Лапінська, Н. Ворона ЗПіКК №3 23