В проведеному дослідженні використовувались дані виробничої діяльності 32 дослідних господарств системи НААН за останні 20 років на підставі паспортів господарств. На фермах господарств використовувалось прив’язне та безприв’язне утримання. Годівля худоби була як повнораціонними кормосумішами, так і роздільна за різними видами корму. Доїння корів проводилось у стійлах та доїльних залах. Енергетичний рівень годівлі тварин відрізнявся у різних господарствах за різними роками.Відрізнялись підприємства і за кількістю поголів’я. 

Господарства групували за наступними показниками: технологія утримання, годівлі та доїння, витрати кормів на голову за рік, відсоток концентрованих кормів у раціоні. Визначали середній надій за рік, вихід телят на 100 корів та середньодобовий приріст молодняку. Показники витрат кормів порівнювали з ВНТП- АПК-01.05 «Скотарські підприємства». При проведенні розрахунків використовували дані за витратами кормів, які відповідали наступним діапазонам: витрати на 1 ц молока від 0,8 до 1,9 ц кормових одиниць, витрати на 1 ц приросту від 8 до 19 ц кормових одиниць. Обробку даних проводили за основними статистичними методами за допомогою комп’ютерної програми SPSS-20. Було розраховано середні значення та їх помилки. Порівняння середніх значень та визначення сили впливу проводили за результатами дисперсійного аналізу за допомогою критерію Фішера. 

У процесі досліджень було розглянуто відмінності між господарствами, які використовують різні технології утримання молочних корів по таких показниках як продуктивність, відтворна здатність витрати кормів. Як свідчать вивчені в процесі дослідження дані, більшість господарств використовують прив’язну технологію утримання молочних корів і мають поголів’я у 2,5 рази менше у порівнянні з підприємствами, які використовують безприв’язне утримання. При цьому за загальними витратами кормів на корову в рік відмінності складали лише 3 ц кормових одиниць і були невірогідними. Однак у господарствах з безприв’язним утриманням молочної худоби кількість концентрованих кормів згодованих за рік на одну голову була на 6 ц кормових одиниць більшою, ніж на фермах із прив’язним утриманням. У результаті надій на середньорічну корову в господарствах із безприв’язним утриманням був на 1290 кг більшим при витратах кормів на 1 кг молока на 0,1 кормову одиницю менше (р<0,001), ніж за прив’язного утримання.

Сила впливу технології утримання корів складала 4,5 % та 8,6 %, відповідно. Також за безприв’язного утримання спостерігалась тенденція кращою відтворної здатності тварин.

При порівнянні фактичних витрат корму на 1 ц молока з нормативними встановлено, що вони перевищують нормативні на 12 % у господарствах із безприв’язним утриманням корів та на 19 % за технології прив’язного утримання.

Аналіз підприємств, які використовують різні технології годівлі корів показав, що годівля кормовими сумішами використовувалась в господарствах як із прив’язним, так і з безприв’язним утриманням корів. Як правило, таку технологію годівлі запроваджено на великих фермах. Середнє поголів’я корів на них майже в 2,6 рази більше у порівнянні з фермами із традиційною технологією роздільного роздавання кормів. Витрати кормів на корову в рік та кількість згодованих концентрованих кормів у господарствах, які використовують сучасну технологію годівлі були більшими на 25 % та 92 %, відповідно. Однак, у господарствах, що запровадили технологію годівлі кормосумішами надій на середньорічну корову був більшим на 2070 кг, а витрати кормів на 1 кг молока на 0,2 кормові одиниці менше. Значною також була сила впливу технології годівлі корів, яка складала 10,8 % та 38,4 %, відповідно. Технологія годівлі не мала вірогідного впливу на вихід телят на 100 корів. Фактичні витрати корму на 1 ц молока, у порівнянні з нормативними, були більшими на 15 % у господарствах де використовували технологію годівлі кормосумішами і на 19 % - на фермах із роздільним роздаванням кормів.

Н. Адміна , О. Адмін, Т.Осиенко (НТБ ІТ № 129)