Походження прополісу досі остаточно не з'ясовано. З давніх-давен вважалося, що прополіс, як нектар і пилок, бджоли збирають з рослин і приносять у вулик, тобто визнавалася екзогенна природа походження. На рослинну природу прополісу вказували ще Арістотель, Пліній, Діоскорид.

Одним із перших дослідників прополісу Кюстенмахером було встановлено, що прополіс утворюється з квіткового пилку в шлунку бджоли. Отже, прополіс має ендогенне походження. Однак, не вірно вважати, що бджоли збирають прополіс у готовому вигляді. Прополіс –це не просто смолисті речовини рослин, це –комплекс складних речовин. З рослин бджоли збирають сировину, яку змішують з воском та механічною домішкою, у тому числі з пилком рослин. Крім того, у прополісі знаходяться секрети травних залоз бджіл, які потрапляють в момент збирання смолистих речовин з рослин та при переробці їх у вулику. Тому прополіс слід розглядати як комплексну сполуку, що має і рослинне, і тваринне походження.

Метою проведених нами досліджень було узагальнення науково-практичних підходів до способів використання прополісу в тваринництві, зокрема в птахівництві, в якості комплексного засобу з профілактичною, лікувальною дією для отримання високих показників продуктивності. Кількісний вміст у прополісі окремих компонентів коливається у досить широких межах: смол, за даними різних авторів –від 50 до 85%; ефірних олій, та інших летких речовин –від 4,5 до 15%; воску –від 12 до 40%; дубильних речовин –від 4 до 10,5%; нерозчинних у спирті речовин (механічної домішки) –від 5-10 до 15%; пилку, від маси механічної домішки –5-11%. Кількість воску у різних зразках прополісу коливається від 5 до 40%. Слід зазначити, що вміст воску та механічної домішки значною мірою залежить від способу його збирання. Після спалювання прополісу залишається зола. Зольність окремих зразків прополісу становить 18-20%. Отже, прополіс не є чисто органічною речовиною, до його складу входять і неорганічні сполуки. Спектральний аналіз прополісу показав великий набір різних макро-та мікроелементів у його складі. Особливо багато у прополісі заліза, кальцію, алюмінію, магнію та кремнію. Він містить такі мікроелементи, як мідь, марганець, цинк, а в деяких зразках виявляється і кобальт. Крім того, як зазначалося вище, у прополіс потрапляє і секрет слинних залоз бджіл. Призначення прополісу у вулику –виконувати роль антисептичного, або дезінфікуючого, засобу. Відомо, що трупи зажалених непрошених гостей (інших комах, слимаків, равликів, ящірок, мишей), замуровані в прополіс, не піддаються процесам гниття. Спеціально проводили досліди із замуровування в прополіс шматочків мяса різного розміру з подальшим витримуванням їх в умовах термостату та при кімнатній температурі. М'ясо брали різної свіжості. Крім того, невеликі шматочки свіжого м'яса зрошували добовими бульйонними культурами: Staph, aureus, Staph, albus, Bact. prodigiosum, Bact. pyocyaneum іProteus vuldaris[3].Результати цих досліджень говорять про антимікробну дію прополісу. Дослідженнями встановлено, що прополіс із різних місцевостей відрізняється за антимікробною активністю. Але переважна більшість досліджених зразків мала дуже близький діапазон дії. Тільки окремі з них вирізнялися більш вираженою активністю. Слід зазначити, що серед досліджених зразків не фіксувалось жодного, який би не мав антимікробних властивостей Терміни збереження активності прополісу при використанні його як лікарської сировини мають дуже велике значення. Відомо, що деякі цінні лікувальні препарати при зберіганні швидко знижують або втрачають антимікробну активність. Дослідження, проведені одночасно з десятьма різними зразками прополісу, зібраними в один і той же час, але в різні роки, показали, що для прополісу даної місцевості властива певна антимікробна активність, яка зберігалася (без помітного зниження) протягом 10-11 років. Досліди на морських свинках з використання водно-спиртової емульсії прополісу виявили активізацію діяльності захисних факторів організму тваринок: підвищення комплементарної активності крові, підсилення фагоцитозу і збільшення вмісту пропердину, стимуляцію вироблення специфічних антитіл (аглютинінів).

Заслуговують на увагу дослідження застосування водного екстракту прополісу при паратифі у каченят. Діагноз захворювання ставився на підставі клінічних патологоанатомічних даних і бактеріологічного дослідження. Для лікування було відібрано 75 каченят 3-4-денного віку з явними клінічними ознаками. Водний екстракт прополісу вводився в рот у дозі 0,2 мл один раз у день протягом 4-5 днів до зникнення клінічних ознак хвороби. Із 75 каченят видужали 74. Одне загинуло у перший день лікування. При обробці птиці препаратами прополісу спостерігалась і стимулювальна дія. Вона виявлялась у збільшенні живої маси тварин, що одержували водний екстракт прополісу. Групою дослідників були поставлені досліди на 20 поросятах, що підлягали вибраковці внаслідок відставання в рості й розвитку. Дослідні поросята натщесерце одержували по 100 мл 5%-ного прополісного молока протягом 5 днів; контрольним тваринам у тій же дозі протягом такого ж часу давали кип’ячене молоко. Через 5 днів з початку вживання прополісного молока всі поросята піддослідної групи, крім одного, помітно поправилися. Через 18 днів курс лікування був повторений. Наприкінці досліду було здійснено повторне зважування. Приріст живої маси в дослідній групі склав 52 кг, у контрольній –28 кг . В одному з свинарських господарств прополісним молоком і сухим прополісом лікували поросят, хворих на рахіт і авітаміноз. Тварини були розбиті на три групи. До першої групи було відібрано 20 поросят із середньою вагою 7,2 кг. Вони отримували натще по 100 мл 10%-ного прополісного молока протягом 5 днів. У другу групу ввійшли 12 поросят із середньою вагою 7,5 кг, які теж протягом 5 днів отримували по 10 г сухого прополісу, змішаного з 500 г дробленого пшеничного зерна. Третя група (контрольна) складалася з 15 поросят із середньою вагою 8 кг. Поросята цієї групи прополіс не отримували, але перебували в рівних умовах утримання й годівлі з дослідними. Через два тижні лікування було повторене. Поросятам першої групи давали по 100 мл 15%-ного прополісного молока, другої групи –по 15 г сухого прополісу із пшеничною кашею. На 20 день поросята дослідних груп помітно поправилися. Падежу не було. У контрольній групі загинуло двоє поросят. За 122 дні поросята першої групи збільшили свою масу на 39,6 кг, другої –на 43 кг, контрольної –на 23,3 кг. Приріст живої маси поросят першої групи 17 кг, а другої –19,7 кг порівняно з контрольною. Застосування сухого прополісу дало кращі результати. Використання водно-спиртової емульсії прополісу для профілактики діареї новонароджених телят засвідчило, що гематограма у тварин дослідної групи була в межах норми і відображала закономірні зміни вікового характеру. В той час, у телят контрольної групи вміст еритроцитів та лейкоцитів був підвищеним у результаті сильної дегідратації, зумовленої діареєю.

Проведені дослідження виявили дані. які свідчать, що використання прополісу в тваринництві, а також і у птахівництві, сприяє покращенню фізіологічного стану тварин та птиці, позитивно впливає на функціонування шлунково-кишкового тракту, підвищує природну резистентність організму та сприяє збільшенню інтенсивності їх росту. Авторами досліджених матеріалів встановлено нешкідливість водного екстракту та водно-спиртової емульсії прополісу для тварин. Виявлено, що біологічно активні речовини прополісу, які надходять в організм навіть у незначних кількостях викликають конкретний фізіологічний ефект –це виявляється у підвищенні інтенсивності обміну речовин і зміцненні імунної системи. Бактерицидні властивості прополісу негативно діють на хвороботворні мікроорганізми і таким чином дають можливість, особливо молодому організму, зміцнитися та не витрачати додаткові ресурси на боротьбу з негативними ендогенними та екзогенними чинниками. На базі проведених досліджень можна зробити висновки про доцільність використання прополісу у складі біологічно активних добавок. Перевага його полягає також в тому, що його можна використовувати у різних формах: в сухому вигляді, у формі спиртового розчину, водного екстракту та водно-спиртової емульсії.

( надається скорочений варіант статті без супровідного списку бібліографічних посилань)