РОЛЬ ЕКЗОГЕННИХ ФЕРМЕНТІВ У РЕГУЛЮВАННІ ВАРТОСТІ КОРМУ
На долю кормів припадає біля 70% від загальної вартості тваринницької продукції, а високі ціни на кормові компоненти призводять до катастрофічного стану з прибутком підприємств і забезпеченням населення. У боротьбі за підвищення ефективності кормів вже протягом декількох десятиліть підтверджується доцільність використання в годівлі екзогенних ферментів, таких як карбогідрази, протеази, фітази. Ксиланази збільшують доступність обмінної енергії і засвоювансть амінокислот завдяки участі у гідролізі геміцелюлози. Протеази розщеплюють протеїн, який погано перетравлюється, зменшують негативний вплив на синтез ендогенного протеїну і його втрату з кишечника. Фітази гідролізують фітинову кислоту, вивільнюючи фосфат і одночасно зменшуючи антизасвійну дію фітату ,як подразнювача кишечника, що перешкоджає засвоєнню поживних речовин.
Для кожного класу кормових ферментів існує унікальна матриця поживних речовин, яку можна використовувати при розрахунку раціонів. Вона дозволяє замістити вартісні джерела мінеральних речовин, амінокислот і енергії менш дорогими. В разі сукупного використання декількох різних ферментів досягається суттєва економія витрат на корми завдяки можливості максимального вводу дешевших компонентів. З метою зменшення вартості корму виникає бажання пропорційно збільшити матриці кормових ферментів, але не слід забувати про важливість оцінки кількості субстрату у кормах, щоб не допустити зменшення продуктивності тварин. Наприклад, якщо аналітично встановлено, що конкретний раціон характеризується відносно високими концентраціями фітинової кислоти, то є бажання використати більш високі дози фітази. Повне розщеплення фітатів може бути досягнуто шляхом використання супутніх добавок, таких як інші ферменти (особливо протеаза), органічні кислоти, вітамін D3 i 25-OHD3,а також регулюванням рН питної води і т.ін. Аналогічний підхід застосовується для координації енергетичних матриць і якості зернових культур.
Кукурудза і пшениця з високим вмістом сирої клітковини або з протеїно-крахмальною матрицею, яка стійка до розчинення у кишечнику, як правило характеризуються відносно низьким рівнем обмінної енергії. В таких випадках в раціоні можуть використовуватися більш високі дози карбогідраз, що підвищать доступність обмінної енергії. Включення у раціон монокомпонентних карбогідраз і сумішей комплементарних карбогідраз таких як ксилонази, глюканази пектинази і амілази дозволяє збільшити рівень обмінної, засвоюваної і чистої енергії компонентів, а також покращує стан кишечника завдяки позитивним змінам у мікробіоті. Це підвищує толерантність організму до споживання клітковини. При цьому додатковий позитив полягає у покращенні засвоюваності амінокислот.
Використання вторинних продуктів виробництв з високим вмістом клітковини і меншою їх вартістю, як і місцева сировина, дають можливість суттєво знизити вартість кормів, але при умові покращення їх конверсії. Такі компоненти, як пшеничні і рисові висівки, пальмовий і соняшниковий шроти, побічні продукти спиртового виробництва містять клітковину у концентраціях, які сприяють руйнуванню слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і негативно впливають на споживання корму. Важливо відмітити, що побічні продукти з високим вмістом клітковини часто мають фітат у великих концентраціях. Це треба враховувати при виборі дозувань фітази.При сумісному застосуванні таких ферментів як фітаза і ферменти для некрахмалистих полісахаридів (НПС-ферменти), а також для синтетичних амінокислот екзогенна протеаза дозволяють зберегти продуктивність тварин при значно менших концентраціях сирого протеїну в раціоні. Зменшення рівня протеїну в раціоні суттєво скорочує біохімічний викид в навколишнє середовище білкового і небілкового азоту.
Використання ферментних матриць, підбір добавок і дозувань повинні завжди враховувати склад раціону і розуміння показників продуктивності. Коли на ринок виводяться нові кормові ферменти, зазвичай вони супроводжуються інформацією про очікувану величину вивільнення поживних речовин або «кормовою матрицею». Такі матриці формуються під час розробки ферменту і являють собою сукупність ефектів, що виявлено в ході декількох контрольованих експериментів. Але на практиці такі матриці використовуються спеціалістами з годівлі лише частково, в деяких випадках кормові ферменти використовуються «понад» рецептурою, коли допускається незначне підвищення вартості корму задля підвищення його конверсії. Стратегія створення оптимальної матриці кормових ферментів залежить і варіюється відповідно цін на продукцію тваринництва, вартості компонентів корму, витрат на енергію і поживні речовини.
На практиці кормові ферменти давно і успішно застосовуються спеціалістами з годівлі. Використання ферментів дозволяє знизити витрати на корми, забезпечує більшу гнучкість при складанні рецептів комбікормів з найменшими витратами, утримати в нормальному стані здоров’я тварин і сприяє стабільності виробництва. В сучасних умовах непередбачуваного ринку і критичних цін на кормову сировину, як ніколи, висока значимість ферментів – доступного інструменту впливу на вартість годівлі.
Компанії DSM і Novozymes, працюючи разом більше 20 років вивели на ринок ряд ферментів, що виготовлено за інноваційними технологіями. Про деякі з них інформація у таблиці :
|
ФЕРМЕНТ
|
ФЕРМЕНТАТИВНА АКТИВНІСТЬ |
СУБСТРАТ |
РЕКОМЕНДОВАНЕ ДОЗУВАННЯ |
|
HiPhoriusTM
RONOZYME© HiPhos
ProAct 360TM
RONOZYME© ProAct
RONOZYME© HiStarch
RONOZYME© WX
RONOZYME© MultiGrain
RONOZYME© VP Пектинази и маннанази Пектинова полімерна матриця і бета-маннани 150–400 г/т |
Четверте покоління фітаз
Третє покоління фітаз
Друге покоління протеаз
Перше покоління протеаз
Амілаза
Ксилоназа
бета-глюканаза, ксилоглюканаза і ферменти, працюючі на арабиноксилан
Пектинази і маннанази |
Фітат
Фітат
Протеїн
Протеїн
Крохмаль
Арабіноксилани
Арабиноксилани, бета-глюканы і ксилоглюканова сітка
Пектинова полімерна матриця и бета-маннаны |
500–3000 FYT/кг корма
500–3000 FYT /кг корма 50 г/т
200 г/т
60–120 KNU/кг корма
100–300 FXU/кг корма
80–150 г/т
150–400 г/т |
Надано компанією DSM




