В даному повідомленні узагальнені дані вчених і практиків, що працюють в галузі свинарства, а також власні багаторічні дослідження з питань гігієни та санітарії, технології виробництва та утримання тварин в умовах промислових комплексів, а саме: ФГ «Плугатар», ПГ «Калинівське» Луганської області та СТОВ «Степний» Запорізької області.

Сучасні свинокомплекси ‒ це геотехсистеми, основна функція яких полягає у вирощуванні тварин з метою використання зоомаси для виробництва продукції свинарства. Однак ці підприємства мають проблеми у санітарно-екологічному відношенні. Через утримання тварин в холодних та сирих приміщеннях, адинамії, концентрований тип годівлі, при малозмінюючому мікрокліматі, дефіциту сонячної інсоляції та гіпоксії щорічна загибель свиней перевищує 25 %, на хвороби органів травлення припадає від 24,4 % до 63,3%, органів дихання -від 13,8 % до 59,0 %, особливо у молодняку свиней з народження до 20-денного віку Згідно стандарту температура повітря для поросят -сисунів повинна бути 28-30 °С, для свиноматок-18-20 °C, поросят на відлученні-20-22 °C, поголів'я на відгодівлі 14-16 °C. Відносна вологість, як фактор, що має значення в етіопатогенезі хвороби, не повинна перевищувати 60-70 % і бути не нижче 30-35 %, оскільки інакше створюються передумови для забруднення повітря пилом і мікрофлорою, що є подразниками дихальної системи. У новонароджених поросят, які утримуються при температурі 12 °C, відносній вологості вище 80-90%, та високій контамінації повітря мікрофлорою (понад 100 тис. КУО/м куб), через 4-6 год проявляється гіпоглікемія, вони можуть смоктати свиноматку лише 6-8 разів на добу замість 22-28разів і у неї розвивається мастит. У сисунів знижуються на 15-20 г СДП на кожен градус при температурі повітря нижче + 15 °C, а споживання корму підвищується. Підвищення у свинарнику концентрації аміаку понад 15 мг/м куб, сірководню 20мг/м куб, діоксиду вуглецю-2,5 л/м куб проявляється гіпоксією, до якої найбільш чутливі тварини м'ясних порід, навіть при вмісті в ньому кисню 18 %, а у сальних-при 14 %. Втрати у свинарстві з одного боку -на 65-70 % залежать від незадовільного мікроклімату та антисанітарного стану, з них 18- 20 % -від порушення технології вирощування, а з іншого боку -це загазованість і аеростази (застій, мертві зони), на які в свинарнику-маточнику з 2-рядним розташуванням станків через погано відрегульовану вентиляцію приходиться до 30 %, а в 4-рядному-до 35-40 % від загальної площі підлоги. У зонах аеростазу концентрація аміаку, сірководню, аліфатичних амінів та мікроорганізмів вище ГДК. У свиней, які утримуються в таких умовах, хвороби респіраторних органів реєструються у 80 %, з відходом-до 30 %,також у них низькі гуморальні і клітинні показники резистентності організму, при цьому ефективність застосування лікарських засобів практично нульова.

Дуже важливий фізіологічний чинник для свиней –це їх вільний доступ до чистої у санітарному відношенні води, проте цьому питанню в обстежених нами господарствах не приділяють належної уваги. Як результат -народження слабких та нежиттєздатних поросят, де 10-15% з них-гіпотрофіки. За нормами супоросній свиноматці потрібно близько 3 л води/ кг сухого корму (78 л/добу). За місяць до опороса споживання води має бути збільшено до 10-12 л /добу і ця норма зберігається у підсисний період. Свиноматці з молочністю в 10-12 л/добу потрібно 25-30 л води через її втрату з молоком. Ремонтному молодняку і тваринам на відгодівлі -750 мл/хв, сисунам 450-500 мл/хв. Температура води для напування повинна бути 14-16 °C, а підлога сухою, оскільки на мокрій підлозі тварини витрачають більше енергії і виникають проблеми з кінцівками, особливо у свиноматок.

Селекція на отримання пісної свинини привела до проблем з кінцівками  та відтворенням. Так, у 29,5 % кнурів, відселекціонованих за цією ознакою, реєструється слабкість передніх, а у 41,5%-задніх кінцівок, в свою чергу у свиноматок констатують низьку заплідненість та народжуваність.

Прагнення підприємців скоротити час відгодівлі за рахунок «чарівних» добавок не завжди виправдане, оскільки вони прискорюють приріст маси за рахунок білків саркоплазми та сарколеми, а м'язова і жирова тканини не встигають дозрівати фізіологічно. В результаті маємо синдроми PSE, (тобто отримання блідого, рихлого, водянистого м'яса з кислуватим смаком) або DED (прісного, сухого, жорсткого), широко поширеного серед порід ландрас, петрен, гемпшир і мало -у великої білої та дюрок.

Сучасним свинокомплексам притаманні: ранній відьом, переміщення та перегрупування, які одночасно збігаються з проведенням зооветеринарних робіт (вакцинація, кастрація, зважування), що веде до прояву стресів (відмова від корму, діарея, депресія росту). До 20-42 % поросят, які перегруповані одноразово в 5-7 добовому віці хворіють з ознаками шлунково-кишкових розладів, при дворазовому -до 38-61,2 %. За живою масою вони поступаються контролю на 11,7 % (в 21-добовому віці) та на 18,5 %-у віці 30 діб, збереження їх не перевищує 78,2 %. Концепція раннього відлучення та перегрупування повинна базуватися не тільки на повноцінній годівлі та комфортному середовищі проживання, а й за відбором для відтворення свиноматок з 12-14 добре розвиненими сосками та високою молочною продуктивністю.

Важлива роль у профілактиці хвороби органів дихання належить забезпеченню високого санітарного стану свинарника після завершення технологічних циклів (відлучення, дорощування), тобто дотримання принципів «все порожньо-все зайнято» та витримування санітарних розривів (відпочинок без тварин) у приміщеннях: свинарниках для опоросу 4-5 діб, для дорощування-2-3 доби. При безперервній експлуатації приміщень (без розривів) в них накопичується мікрофлора, що веде до «біологічної втоми» свинарників і зниження біологічного захисту тварин.

Наші дослідження в трьох свинарських комплексах свідчать про високу (Р>23 %) вибраковку свиноматок після третього опоросу через прохолости, малопліддя, хвороби кінцівок, травматизм, мастит, агалактію. Моніторинг показав: у маток та кнурів, що використовуються, слабка неспецифічна природна резистентність, а рівень імунного захисту всього поголів'я низький, особливо у тварин завезених ззовні. Це стало концепцією для формування ремонтного стада за рахунок відбору поросят тільки з числа виводків, що перехворіли діареєю до 2-тижневого віку. Вирощений молодняк в умовах свого господарства при повноцінній годівлі, моціоні та жорсткому вибракуванню (не менше 50 % від початкової кількості) за розвитком, слабкістю кінцівок, респіраторним хворобам - інтенсивне росте, адаптований імунна до мікрофлори даного господарства з проявом у них не більше ніж у 2 % шлунково-кишкових розладів.

Висновки:

1. У свинарських господарствах досить широко поширені захворювання незаразної патології-60-80% та 10-15% це інфекційні і інвазійні хвороби. Вчених турбують проблеми успішного розвитку свинарства. Його ефективність не може бути досягнута без повноцінного та збалансованого за всіма інгредієнтами годування, забезпечення комфортного середовища проживання та селекційної роботи, а не лише завдяки масовому застосуванню лікарських засобів. Профілактична спрямованість – це шлях до забезпечення здорового, продуктивного свинарства.
2. Біобезпека свинарських господарств перш за все залежить від розуміння їх власниками і менеджерами цієї важливої проблеми. Названі вище заходи не вимагають великих грошових вкладень, але потребують дотримання і виконання вимог та нормативів на всіх етапах технологічного ланцюга для кожної вікової групи свиней та високого рівня кваліфікації як фахівців, так і обслуговуючого персоналу.

Джерело: Ветеринарія, технології тваринництва та природокористування. №7 2021

М.В. Чорний, О.С. Мачула, Ю.О. Щепетільніков, О.В. Маценко, ВВ. Вороняк