Тварини джерсейської породи належать до заводських порід вузько спеціалізованого молочного напряму продуктивності. Це єдина порода молочної худоби з генетичним потенціалом продуктивності    понад 1т 6 %-го молока на 100 кг живої маси за  мінімальних витрат кормів. Також до переваг  породи слід віднести скоростиглість та відмінну пристосованість до будь-яких природно-кліматичних умов. В тваринницьких господарствах України тварини даної породи поки не дуже розповсюджені, але враховуючи її переваги, викликають інтерес для розведення та використання. В період вирощування телят до   6-місячного віку відбувається значна функціональна перебудова органів травлення, посилюється енергетичний, білковий, мінеральний та водний обміни в організмі,  м’язова тканина відзначається найвищою інтенсивністю росту. Після народження основними кормами для телят є молозиво та молоко, але враховуючи інтенсивний розвиток передшлунків, вже з 7-10-денного віку телят привчають до споживання доброякісного сіна та концентрованих кормів. З мінеральних речовин телятам згодовують кухонну сіль, крейду, трикальційфосфат тощо.З віком у телят змінюється хімічний склад тіла. Якщо за народження вміст води в їх організмі складає  74  %,  а жиру  3,5  %  від маси тіла, то у 6 місячному віці вміст води зменшується до 64 %, а жиру зростає до 10,5 % і більше. У раціонах телят молочного періоду необхідно контролювати кількість сирого і перетравного протеїну  а також вміст лімітуючих амінокислот, адже чим вищий приріст живої маси, тим більша потреба організму в цих органічних сполуках.  Під час вирощування молодняк повинен бути забезпечений достатньою кількістю мінеральних речовин та вітамінів, нестача яких у раціоні викликає затримку росту і розвитку, зниження інтенсивності обміну речовин та втрату апетиту. Одним із головних напрямів підвищення продуктивності тварин є раціональне згодовування кормів і розробка біологічно повноцінних раціонів за деталізованими нормами з використанням відходів переробної промисловості.   До таких перспективних відходів належить  пивна дробина - побічний продукт виробництва пива. Це натуральний, високоякісний корм для тварин без хімічних домішок. Але головною перевагою використання пивної дробини є високий вміст байпасного або неперетравного в рубці протеїну, який був і залишається найдорожчим інгредієнтом раціонів. В 1 кг сухої пивної дробини міститься 9,8 МДж обмінної енергії,   244,6   г сирого протеїну, в тому числі   190,5  г перетравного протеїну,  8,7  г лізину,  3,9  г метіоніну+цистину,   67,6  г сирого жиру,  а також мінеральні біологічно активні речовини. Виходячи з вищевикладеного,  метою дослідів було визначення впливу різних доз сухої пивної дробини в складі зерносумішей на ріст та розвиток ремонтних теличок джерсейської породи віком від 2 до 6 місяців.     Дослідження проводились на базі фермерського господарства «Дан-мілк» Черняхівського району Житомирської області. За принципом груп-аналогів було сформовано три групи ремонтних теличок  24 гол.  З яких перша – контрольна ( 8 гол.), друга (8 гол.) і третя ( 8 гол.) – дослідні.  Живу масу тварин визначали на підставі систематичних зважувань:    у перший день після народження, далі щомісячно вранці до годівлі й напування. Для отримання повнішого уявлення про ріст тварин зважування доповнювали взяттям промірів в день зважування. Годівля теличок від народження до  2  місячного віку була однаковою для всіх тварин.

РЕЗУЛЬТАТИ 

1. Найбільший абсолютний приріст ваги за період вирощування від  2  до 6 місяців спостерігався у теличок 2 дослідної групи і становив 99,0 кг, що на  3,1  %  більше, ніж у  1  контрольній групі, та на  7,5  %  більше, ніж в  3  дослідній групі.

2. За результатами промірів у віці  6  місяців найбільша висота в холці ремонтних телиць була в першій контрольній групі і складала  96,1  см, що на 0,83 % більше, ніж в другій дослідній групі та на 0,21 % більше, ніж в третій дослідній групі. Найбільший обхват грудей за лопатками був у тварин  2  дослідної групи і складав  125,9  см, що на  1,19  %  більше ніж у тварин з 1 контрольної групи та на  1,03  %  більше, ніж у тварин 3  дослідної групи. Коса довжина тулуба найбільша була у телиць 3 дослідної групи і становила  112,4 см, що на  1,16  %  більше, ніж у телиць 1 контрольної групи та на  1,6  %  більше, ніж у телиць 2 дослідної групи.                                                           (В.П.Славов та ін. НУБІП №289)